Не слід хизуватися своїми поганими вчинками, а от хорошими – чому б і ні? А за який вчинок Ви можете самі себе похвалити й поділитися ним? – запитали ми у сумчан. І виявили передусім, що наші уявлення про добро ой які різні…
Катерина Ященко, студентка, 21 рік: «Забрала котика з вулиці. Він кричав на всю околицю. Вирвала з пазурів пса, який мало не з’їв маленьке чудо».
Олександр, оператор коллцентру « Lifecell», 25 років: «Мама мені взагалі говорила, що не слід хизуватися хорошими вчинками, а мама «фігни» не скаже. Ну добре….я людину врятував».
Валентина Скакун, пенсіонерка,77 років: «Ой, терпіла свого чоловіка».
Аліна Сімукова, безробітна, 23 роки: « У мене всі вчинки хороші, нема сенсу перераховувати».
Марина, безробітна, 28 років: «Народила сина, дала нове життя».
Артем, музикант, 30 років: « Сьогодні дівчині допоміг піднятися, вона послизнулася на льоду».
Олексій, татуювальник, 37 років: «Зробив хлопцю тату – це добро так добро. Набив дерево із словом «бывшая».
Павло, безробітний, 54 роки: «Мммм…не знаю. Вибач, не до цього».
Михайло, підприємець, 26 років: «Бабусі з костилями допоміг у тролейбусі, а також чоловіку в інвалідному візку».
Любов, студентка, 19 років: «Не випила ні грама алкоголю, коли була можливість покуштувати багато видів спиртного».
Ігор, вахтер у гуртожитку, 60 років: «Якщо бачу, що десь п’ють, я не кричу, а кажу, щоб і мені налили».
Микита, школяр,14 років: «Блін, загрузіла…»
Дмитро, безробітний, 19 років: «Закінчив коледж».
Даринка, школярка,10 років: «Захистила свою подругу в школі, вдарила хлопця шваброю».
Сергій, заслужений металург України, 54 роки: «Врятував життя співробітнику. Мало сам не загинув, але вмить взяв його за шкірки, бо міг би попасти під потяг… Правда, він досі заїка. Та, як би там не було – життя важливіше».
Олександр, таксист, 32 роки: «Звозив малознайому дівчину на море й нічого не від неї не взяв».
Віктор, експерт Бюро аналізу політики, 45 років: «Умію промовчати, де потрібно. Ти б знала, як це іноді важко, особливо для мене!..»
Антон, військовий, 23 роки: «Добровільно пішов служити в АТО. Наразі захищаю нашу країну».
Валентина, пенсіонерка, 76 років: «Не знаю, дитино… Я акушером була, медсестрою. Скільки діточок народилося, скільки лікувала людей… Сподіваюся, що хороші вчинки перекриють погані. Бог все бачить».
Аліна ШАРОВА
