Псевдонім «Охтирчанка» Валерія обрала на честь міста, в якому народилася. В Охтирці вона навчалася в гімназії ім. Бориса Антоненка-Давидовича. Там полюбила українську поезію. Її надихав визначний земляк Іван Багряний, а життєвим кредо стала цитата із його роману «Тигролови»: «Сміливі завжди мають щастя».
Після закінчення гімназії Валерія вступила на навчання у військову академію, де здобула професію військового перекладача. Перше військове звання молодшого лейтенанта вона отримала у 2013 році. А вже у 2014-му добровільно поїхала виконувати військовий обов’язок у зону АТО.
Зараз співачка, паралельно зі службою, здобуває третю вищу освіту за напрямком практична психологія, вивчає музикотерапію як метод подолання стресу для військовослужбовців.
А нову роботу «Вишиванка» співачка презентувала спільно зі Зразково-показовим оркестром ЗСУ.
– У своїх соціальних мережах ви пишете, що є військовою співачкою. То співаєте тільки для військових?
– Я співаю для всіх. Але здебільшого – для військових. Часто концерти відбуваються в рамках програми морально-психологічної декомпресії. Це заходи, що спрямовані на моральне розвантаження. Але останнім часом мене все частіше запрошують на різноманітні патріотичні концерти, де проводяться благодійні збори. Намагаюся також відвідувати дітей, постраждалих від війни.
– Відео на пісню «Вишиванка» ви створювали разом із ВІА «Незламні» Зразково-показового оркестру ЗСУ. Який досвід винесли зі зйомок?
– Ми складали сценарій разом зі сценаристом і режисером Тарасом Ткаченком. Досвід зйомок надзвичайно позитивний. Вони були організовані професійною командою І-го центру інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ Збройних Сил України. Робота в команді – це завжди неймовірний досвід для мене. Я щиро вдячна кожному, хто брав участь у створенні кліпу: режисеру Тарасу Ткаченку, оператору Едуарду Тимошенкові та музикантам Зразково-показового оркестру Збройних Сил України Андрію Гриценку, Павлу Хедкевичу, Сергію Лебедєву, Олександру Клименку, Денису Збинякову, Олександру Цикорі, Дмитру Шубку. Сценарій побудований на архівних кадрах із зони бойових дій. Думаю, такі музичні відеороботи є унікальними, бо передають реальність сьогодення. https://www.youtube.com/watch?v=vdveqWzKxyE
– Яке послання до глядачів ви закладали у «Вишиванку»?
– «Вишиванка» створена, перш за все, для підтримки бойового духу наших воїнів. Кожен день у соціальних мережах я отримую слова подяки від наших захисників. Вони пишуть, що такі пісні надають їм сил і усвідомлення того, що їх справа важлива, що вони не самі. Більше того, існує певний парадокс. Деякі мої знайомі не були моїми прихильниками до їх вступу у лави українського війська. Коли ж долучилися до служби, стали активними симпатиками моєї творчості. Я думаю, це пов’язано з тим, що на полі бою приходить певне переосмислення ціннісних орієнтирів. Люди починають сприймати життя і музику під іншим кутом. Пісня «Вишиванка», як і кліп, покликані спонукати глядача любити Україну не словом, а ділом, оскільки патріотизм – це не тільки голосні слова, а вчинки, перш за все.
– Як творчу особистість, що вас надихає більше – музика чи поезія?
– Більше надихає музика. І це не обов’язково пісня. Часто я вмикаю класичну музику, щоб послухати. Дуже люблю скрипку. Напевно, це помітно у моїх піснях і аранжуваннях. Оскільки там не синтетичні звуки, а живі інструменти. Музика має свій характер і настрій, який часто співпадає з внутрішнім станом людини. Саме тому я вирішила вивчати вплив музики на людський мозок і людський внутрішній стан. Цього року я вступила у вищий навчальний заклад, щоб здобути ще одну освіту – психолога. Саме в рамках написання магістерської роботи планую досконало вивчити питання музикотерапії.
– Окрім музики, поезії, у вашому житті значне місце віддано військовій службі. Чому ви вирішили стати військовою?
– Чесно кажучи, це був вибір батьків. Я просто з ними погодилася. Багато разів аналізувала своє життя. Але точно скажу, що військова служба і військовий вишкіл зробили із мене саме ту людину, якою є зараз. Так, існувало й існує безліч обмежень. Але я переконана: якщо людина мотивована, прагне досягати шляхетних цілей, перед нею будуть відкриватися всі двері. Звичайно, завдяки наполегливій праці та знанням. Зараз я здобуваю третю вищу освіту, навчаюся ночами, не досипаю. Але мені цікаво постійно розвиватися. І всі здобуті знання допомагають реалізувати свої творчі плани, знаходити однодумців, аргументовано доводити свою думку. Іноді мені здається, що кожен день я пересуваю гори своїми словами, піснями та жагою творити прекрасне, потужне, вічне.
– Чи думали про ребрендинг свого сценічного імені «Охтирчанка» та зміну репертуару, коли війна в Україні закінчиться?
– Ні, не бачу такої потреби. Вважаю, що молоде покоління повинне виховуватися у національно-патріотичному дусі. В Україні повинні бути українські співаки. От проаналізуйте лонглист українських виконавців, які пройшли нацвідбір Євробачення. Подивіться, скільки там імен написані українськими літерами. Це називається, за що боролися, на те і напоролися. Я дуже принципова людина зі своїми власними життєвими переконаннями. Завдяки моєму псевдоніму багато іноземців дізналося про моє прифронтове місто Охтирка. А тут люди представлятимуть Україну на світовій музичній арені. Яке смислове навантаження несуть назви гуртів, написані іноземними літерами? Ніякої, це не про Україну. Усі говорять про європейський ринок, європейське партнерство, європейську культуру. А де ця культура та партнерство всередині країни? Я вважаю, що необхідно розбудовувати своє, а не щоб «чуже» витісняло своє. Історія вже мала б навчити. Тому Охтирчанка буде Охтирчанкою і надалі.
– Яку наступну пісню ми почуємо після «Вишиванки»? Про що і коли?
– Наступну пісню планую випустити вже в лютому. Це пісня на вірш Лесі Українки. Можу зазначити, що це також колаборація із Зразково-показовим оркестром ЗСУ. Прем’єра буде несподіваною, з різними образами. Сподіваюся все вчасно підготувати, хоча в умовах блекауту це надзвичайно складно.
– Чого б ви побажали своїм слухачам?
– Усім – добра та миру, знаходити світло навіть у темряві. А якщо це не вдається, то сяяти самим. Тоді, від власних променів, світло змінить темряву. Бажаю всім любові та тепла цієї зими. Нехай кожна родина дочекається свого захисника, а кохані отримають довгоочікувані «+» в приватні повідомлення. Хочу, щоб добро та справедливість завжди перемагали.
Спілкувався Віталій ШУЛЯР
Фото з архіву Валерії Охтирчанки.