Сумщина свого часу стала першою з областей України, де влада впровадила конкурси проектів громадських організацій і почала надавати бюджетну підтримку їх переможцям. Практика показала: завдяки таким конкурсам у області здійснюється багато ініціатив.
Наразі триває конкурс проектів, що фінансуватимуться та здійснюватимуться 2018 року. Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адмінстрації почало приймати проектні пропозиції 1 квітня. Завершується приймання заявок 31 жовтня.
Про вимоги, особливості, порядок проведення конкурсу «Медіа-колу» розповів і особистими думками щодо його проведення поділився заступник начальника управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю – начальник відділу з питань внутрішньої політики Володимир Харченко.
– Володимире Івановичу, скільки вже років проходить конкурс проектів громадських оргіназацій?
– Наше управління проводить його з 2007 року, але тоді були зовсім незначні суми. В 2014 році конкурс не проводився через технічні проблеми.
– Для проведення подібних заходів повинна бути грунтовна база. Яка вона в данному разі?
– У всій Україні конкурс проводиться за однією і тією же нормативною базою. Це постанова Кабінету міністрів України №1049 від 2011 року. Конкурс у Сумах проводиться двома управліннями: інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю, а також молоді та спорту. Різниця в тому, що у нас на цей рік обсяг фінансування 300 тисяч, а в управлінні молоді та спорту було близько мільйона. Відповідно й число переможців у них утричі більше.
Цього року ми оголосили конкурс на 2018 рік ще навесні й зараз приймаємо заявки. Раніше оголошення конкурсу відбувалося пізніше і терміни подання заявок були більш стислими. Я особисто не погоджуюсь з таким раннім оприлюднення конкурсу, адже на початку цього року ми ще не можемо точно знати пріоритети року наступного. Може, на 2018 рік буде найактуальнішим, наприклад, волонтерство.
– Тобто можливі зміни в пріоритетах конкурсу?
– Зміни можуть бути у самій державі. Може бути актуальною, як я сказав, волонтерська робота, або, наприклад, допомога переселенцям… У нас є програма розвитку громадянського суспільства на 2017-2020 роки, і проведення конкурсу передбачене цією програмою. У ній прописані кілька пріоритетів: участь громадськості у реалізації державно-місцевої політики; участь у розвитку громадянського суспільства; залучення до соціально-економічного розвитку області; підвищення громадянської освіти населення…
Організатор конкурсу має право поряд із цими векторами визначати й інші пріоритетні завдання. Отож, на наступний рік ми визначили, крім основних, ще кілька, актуальних нині. Так, було б цікавим проведення інформаційно-просвітницьких заходів у контексті відзначення історичних подій Української революції 1917-1921 років, боротьби за здобуття української державності. Насправді це дуже визначна подія і ми б хотіли ініціювати певну дослідницьку роботу та заходи з популяризації цієї події.
Додали такий пріоритет як функціонування ресурсних центрів правової допомоги та підтримки інститутів громадянського суспільства. Це потрібно, бо зараз громадські організації в районах говорять про те, що кожен діє відособлено і було би непогано, – це і наша мрія така – об’єднати їх на певному майданчику для спілкування, взаємодії, також для того, щоб нові громадські організації з’являлися, координували свої заходи з більш досвідченими, отримували правову допомогу. Зараз намагаються певні громадські організації щось таке зробити, але цього недостатньо.
Так, минулого року одна організація у нас виграла подібний проект, побачимо, що з цього вийде. Потрібно, щоб за великим рахунком запрацював оцей механізм ресурсних громадських центрів. От це й був би розвиток громадянського суспільства. ГО могли б спілкувалися в цьому ресурсному центрі; зробити спільний захід; вирішувати якісь спільні проблеми, що можуть бути в юстиції, регістрації, фінансах… Зараз громадські організації – аж занадто, можливо, – спрямовують свою діяльність на отримування різних грантів. Але ж і такі гранти передбачають залучення кількох організацій. Тобто я бачу тенденцію зараз, що донори дають гранти не стільки на одну організацію, як на мережу. Тому й тут координація була би незайва.
І – щодо структури проведення конкурсу. У нас до першого жовтня за визначеною формою подають конкурсні пропозиції. Далі збирається конкурсна комісія і їх допускає або не допускає до другого етапу.
– Другий етап буде вже у 2018 році?
– Ні. Суть цього нововведення, зміни до постанови 1049, власне, того, аби рано, до 1 квітня, починати конкурс і завершувати його до 1 січня наступного року, – щоб громадські організації якомога раніше починали реалізацію проектів.
Бюджет області затверджується у грудні. Раніше було так: затверджувався бюджет, давалися певні кошти і вже тоді ми проводили конкурс, ураховуючи, скільки коштів на це виділили. Виходило, що поки ми проводили конкурс, минало щонайменше три місяці року. Щоб громадські організації мали більше часу, всю процедуру з визначення переможців необхідно завершити до січня, бажано у грудні, відразу після затвердження бюджету.
– Що передусім мають розуміти громадські організації, які пишуть проект?
– Треба уважно читати вимоги конкурсу. Прочитати, а вже потім працювати далі. Варто враховувати новацію, що з᾽явилася минулого року: на першому етапі, коли конкурсна комісія проводить засідання, вона аналізує адміністративно-територіальний рівень спрямованості проекту. Це значить, що проект має бути впроваджений або в половині районів області, або забезпечує участь у ньому осіб більше, ніж із половини районів області. Тобто мається на увазі , що проект не може бути сконцентрований тільки на місто Шостку чи на місто Тростянець. Він має бути спрямований на обласний рівень. Проект на місто Тростянець або на місто Білопілля має отримувати кошти на конкурс із бюджету цього міста. А якщо ми даємо кошти з обласного бюджету, то і проект має бути поширеним на область. Якщо це є, проект потрапляє на другий етап конкурсу.
На другому етапі проводиться рейтингове голосування. Є певна кількість членів конкурсної комісії, наприклад, десять; і є чотири основних критерії, за якими члени комісії виставляють оцінки від 0 до 5. У результаті оцінки всіх членів комісії сумуються, всі проекти набирають певну кількість балів, наприклад 170 чи 137. Таким чином формується рейтинг.
Потім настає пауза. Чому?
Обласна рада на початку грудня затверджує бюджет конкурсу. В даному випадку на 2018 рік планується 350 тисяч. Але грошей може не вистачити, тоді обласна рада затвердить, наприклад, 300 тисяч. Тому ми і робимо паузу, чекаючи остаточної цифри в бюджеті. І вже протягом 15 днів після затвердження бюджету конкурсна комісія збирається втретє і визначає переможців, виходячи з обсягу фінансування. Причому це не означає, що якість проекти просто відкидаються, ні. Організаціям пропонують скоригувати бюджети проектів з точки зору економії.
Так, для прикладу, перша громадська організація подавала проект на суму 50 тисяч. Друга – на 40, третя – на 35 і так далі. І коли ми бачимо, що загальний кошторис проектів-переможців перевищує суму, виділену з бюджету, ми мусимо її коригувати. Тим паче, що часом через недосвідченість у кошторисах проектів бувають порушення бюджетного кодексу; буває, що кошти спрямовані не на заходи, а є, з фінансової точки зору, марнотратством. Проекти, на які просто не вистачає коштів, відкидаються за рейтингом: менше балів отримав, – поступися сильнішому.
Коли ці питання вирішені, підписуються договори, і протягом року громадські організації реалізують свої проекти.
– Які цікаві проекти реалізуються зараз?
– Серед проектів-2017 є, наприклад, згадуваний мною ресурсний центр; проект, спрямований на мережу людей із ВІЛ та СНІД. Є проект Бюро аналізу політики на інформування громади щодо суспільних перетворень, – йдеться про виготовлення серії роликів про реформи в державі, в тому числі децентралізацію. Є дитячий психологічний фестиваль. Є проект Сумського прес-клубу – цикл тренінгів для ГО. Також проект із певних соціологічних досліджень…
– Соціальні питання найважливіші?
– Так.
– А скільки всього було реалізовано проектів за всі роки?
– Я точно не скажу. Наприклад, у 2015 році обсяг фінансування складав 75 тисяч; проектів було шість; громадських організацій, що їх виконували, п’ять. У 2016 році це вже 148 тисяч; усього проектів 13 від 11 інститутів громадянського суспільства.
У конкурсі управління молоді та спорту, де бюджет значно більший, вони можуть реалізовувати різні фестивалі, табори. У нас подібного не зробиш. У нас більше йде на розвиток громадянського суспільства, розбудову громадського сектору, впровадження реформ та їх популяризацію. Можливі медіа-заходи, інформаційно-просвітницькі кампанії. В цілому підтримуємо проекти більш деологічного спрямування, хоча є, скажімо, проект на підтримку інвалідів у Шостці.
– Чи були нестандартні, оригінальні проекти, що запаам᾽яталися?
– Чесно кажучи, я хотів би бачити вищий рівень проектів. Бачити нові ідеї. І щоби після цих проектів щось залишалося. Те, що люди побачать і «помацають». Проекти, спрямовані на проведення всіляких «круглих столів» із роздачею матеріалів мені особисто не подобаються. Поговорили, побалакали, а ніякого залишкового ефекту. Інші члени конкурсної комісії ці проекти адекватно сприймають, то, можливо, я чогось не розумію…
З приводу нестандартних проектів, я за всі роки виділю один проект, який був реалізований у 2007 чи у 2008 році. Громадська організація «Краєзнавці» разом із козацькими організаціями в селі Михайлівка Лебединського району поставили пам’ятний хрест на місці страти Петром Першим козаків. Це було після того, як російське військо «пройшлось» тут у нас після так званої зради гетьмана Іван Мазепи. Досі там той хрест стоїть, і всі знають, що його козаки поставили. Це місце притягує увагу. Там проводять заходи, зустрічі. Це проект, який ніколи не забудеться.
Я не говорю, що всім потрібно ставити якісь об’єкти, тому що у нас і по бухгалтерії і по вимогам не можна, скажімо, купити цеглу та побудувати з неї. Ми не маємо цього права. Але ми можемо фінансувати, наприклад, транспорт, послуги, популяризацію ідеї. І люди взяли частину коштів у нас, ще частину залучили від інших меценатів і зробили такий чудовий проект.
Загалом було багато цікавих проектів. Дослідження проводилися. Прес-тури Сумський прес-клуб проводив. У Клубу «Шанс» останні проекти були хороші, мені дуже сподобалися. Це проекти для певних соціальних групп, зокрема, у них була просвітницька кампанія «Дорожна карта воїнів АТО», така ніби правова освіта в реальному житті, після того, як чоловіки звільнилися з армії… Фестиваль творчості «Кульбаба». Проекти, спрямовані на допомогу інвалідам, від громадської організації «Турбота». Хороші проекти ті, що мають залишковий ефект, запам’ятовуються та спонукають до певної громадянської активності.
– Чи виникали проблеми в реалізації проектів і чи доводилося скасувати ці проекти?
– Виникали, хоч і не хотілося б про це говорити. Але, наприклад, була громадська організація, яка після того, як ми зменшили суму фінансування в зв’язку з тим, що, на наш погляд, там було неекономне використання коштів, відмовилася від реалізації. Хоч уже була серед переможців.
Чесно кажучи, громадським організаціям не дуже зручно працювати з державним сектором. Легше працювати з грантодавцями з-за кордону, бо у нас жорстка політика фінансування з боку казначейства. А у громадських організаціях є така проблема, як непідготовленість бухгалтерів до такої роботи; частина організацій взагалі бухгалтерів не має. Тож потрібно вчити людину, яка вміла б працювати з державним сектором.
Спілкувався Андрій ГОЛОВЕНКО
Ті, хто хоче взятии участь у конкурсі проектів, може познайомитися з умовами та форматом заявки на http://media.sm.gov.ua/index.php/uk/393
