Микола Вольвач – захисник Батьківщини. Здалеку його душа сумує за Краснопіллям. Свій біль від зруйнованих будівель селища, свою любов до рідного краю він втілив у незвичайному хобі – створенні авторського дизайнерського одягу. Роботи Миколи стилізовані під шпальти місцевої газети «Перемога». І це вже встигло стати справжнім хітом у соцмережах.
– Миколо, з чого почалося ваше захоплення малюванням? Чи була у вас художня освіта?
– Все почалося ще в дитинстві. Як і багато дітей, я обожнював мультики. Мені так хотілося мати власну колекцію карток із улюбленими героями, що я почав їх просто малювати. Це було моїм першим творчим викликом. А вже серйозне хобі – малювання саме на одязі –з’явилося під час служби. Спочатку вирішив спробувати створити щось для себе. Результат мені дуже сподобався, і я зрозумів: це те, чим я хочу займатися у вільні від служби хвилини.
– Ваша остання робота, присвячена Краснопіллю, викликала неабиякий резонанс. Як народилася ідея поєднати зображення рідних будівель зі стилістикою газети «Перемога»?
–Я давно не був удома, дуже сумую за Краснопіллям. Мені неймовірно боляче від того, що майже всі будівлі, які я зобразив на колажі, вже пошкоджені або повністю зруйновані обстрілами. Хотілося зберегти пам’ять про них. Спочатку я створював проєкт у телефоні: робив колажі, підбирав фото, щоб усе виглядало гармонійно. Коли додавав черговий будинок, зрозумів, що хочу перенести це на тканину. Був варіант зробити фон із макового поля, але я зрозумів, що газета «Перемога» є невід’ємною частиною нашого неповторного Краснопілля. Додав заголовок нашої районки «Перемога» –пазл склався. Я побачив у голові готову картину: вирізки з газети, яка назавжди зафіксувала наше місто красивим і мирним.
– Розкажіть про технічний бік процесу. Як створюється такий одяг?
–Це кропітка ручна робота. Спершу я готую річ –перу, прасую, прибираю катунці. Роздруковую макет на А4 і за допомогою пензлів та спеціальних текстильних фарб переношу на тканину. Малюю у три шари. Перший –підкладка, другий –основні кольори, третій –деталізація та контури. Малюнок має сохнути мінімум 24 години. Після цього я його термічно закріплюю праскою. Такі речі можна спокійно носити щодня і прати, фарба тримається дуже добре. Головне, щоб основа була з бавовни –чи то футболка, чи худі, чи джинсовка.
– Хто став першим поціновувачем вашої творчості?
–Моя дружина Софія. Ми одружилися у 2023 році, а зустрілися випадково –за чашкою кави. Саме для неї я створив свою першу роботу –малюнок із зайчиком. Вона моя головна підтримка.
Микола і Софія Вольвач
– Чи плануєте ви робити такі речі на замовлення? Яка може бути їх вартість?
–Так, я готовий до замовлень. Кожна річ створюється вручну, тому вона апріорі унікальна. Я хочу, щоб кожна робота була індивідуальною: можна змінювати написи, додавати назви конкретних вулиць, районів чи номер школи. Вартість залежить від складності ідеї та розміру малюнка, але я завжди намагаюся знайти варіант, комфортний для людини.
– Чи розділяє Ваші плани Софія?
–Так, Дружина поважає моє захоплення. З задоволенням допомагає у пошуках одягу і приводить його в робочий матеріал, якщо це речі були у використанні. Плани розділяє і говорить: якщо прийдуть замовлення на арт, то буде допомагати в заливці-підкладанні. Якщо все здійсниться, то, звичайно, готова стати моєю підтримкою. Вона у мене не творча, але, я впевнений, що з коханою та люблячою людиною ітиме до мрії)
– Яким ви бачите майбутнє вашого проєкту після війни?
–Пост у Facebook показав, що людям це відгукується. Це не просто одяг –це ідентичність. Моя мрія після перемоги –відкрити власну фірму одягу. Там будуть колекції не лише про Краснопілля, а й про інші села нашого району та всю Сумщину. Я хочу, щоб Краснопілля залишалося в наших серцях, а після війни ми його обов’язково відбудували. А поки що продовжую малювати в перервах між службою, щоб дарувати людям частинку дому, яку можна завжди носити з собою.
Спілкувалась Інна ЗАГОРУЛЬКО,
газета «Перемога»
https://krasnews.com.ua/gromada/peremoga-yaku-nosysh-bilya-serczya-yak-zahysnyk-mykola-volvach-uv
