Конотоп. Сумщина. Тележурналіст Олександр Ковальов, відомий глядачам з телеканалу «1+1», восени 2024 року прийняв рішення, яке багато хто назвав би ризикованим: разом із братом Євгенієм відкрив пекарню-кав’ярню «ДЕПО47» у рідному Конотопі – місті, розташованому близько до російського кордону, де страх прильотів відчувається майже щодня.
Це – не просто бізнес. Це – соціальна місія, маніфест віри та краєзнавча посвята рідному місту. Це – історія стійкості у прифронтовому місті.
Як журналіст, який звик висвітлювати історії, Олександр створив свою власну історію про те, як надія перемагає бюрократію, а кава стає символом незламності.
Мета братів – популяризувати своє місто, аби люди знали, що «Конотоп – це не просто містечко на околиці Сумщини». Це – те місто, що має свою історію, більше – має свою родзинку.
Чому «ДЕПО47» – це більше, ніж кав’ярня
«Я люблю своє рідне місто, і попри основну роботу, завжди відчуваю приналежність до нього. Це була можливість створити те, чого бракувало і вкласти краєзнавчу місію».
Ідея народилася із захоплення брата Євгенія, кондитера за освітою. Але місце для реалізації обрав Олександр – простір біля трамвайного депо, що є далеко не центром міста. Цей вибір став головним символом кав’ярні й послугував вибору назви для неї.
«ДЕПО47» не лише пропонує випічку власного виробництва, але й популяризує історію конотопських трамваїв, перетворюючи сірий район на туристичний магніт.
При створенні закладу, Олександр із братом спілкувалися з працівниками трамвайного депо, які підтримали їх ідею та надали потрібну інформацію. Тож у закладі можемо бачити фото трамваїв, підібрані з особливим підходом. Це одна з тих особливостей, що робить заклад більш автентичним.
Ще однією особливістю, говорить Олександр, є те, що в пекарні-кав’ярні вони все робили самотужки, таким чином створюючи особливу атмосферу затишку й тепла Згодьмося, – цього часом так не вистачає деяким закладам.
Бізнес під обстрілами: «Налаштовані рішуче – будемо працювати»
Олександр не приховує, що найбільшою перешкодою для роботи є війна. Ризик прильотів – постійний, а витрати на електроенергію, інфляція та здорожчання продуктів ускладнюють ведення справ.
«За кілька днів до відкриття наше місто вперше з початку повномасштабної війни пережило масштабну атаку… Але ми налаштовані рішуче – будемо працювати, поки це буде можливо».
На власному прикладі журналіст продемонстрував, що життя триває, і що інвестиції в громаду мають вирішальне значення. Як він сам зазначив, підтримка місцевих жителів та їхня позитивна реакція є головною мотивацією.
Шлях від мрії до «Хлібного депо». Подолання ризиків
Перехід від мрії до конкретних дій стався, коли хлопці орендували приміщення. «Зрозуміли, що дороги назад немає», – згадує Олександр. Серед найбільших ризиків була локація не в центрі міста, але команда перетворила цей недолік на перевагу, інтегрувавши трамвайну тематику в саму назву та концепцію. Весь дизайн, ремонт, більшість технологічних карт були створені братами, що допомогло й самим детальніше вибудувати специфіку власного закладу.
Тут має бути затишно всім…
Плани на майбутнє: коли щирість стає секретом успіху
Через півроку після відкриття основного закладу, команда «ДЕПО47» вже відкрила невеликий МАФ у центрі Конотопа – «Хлібне депо». Вони перетворили «занедбаний куточок міста у нову красиву локацію».
Попри складнощі вони зуміли поєднати роботу журналіста з вічно ненормованим графіком та підприємництво, де більшість завдань на місці вирішує Євгеній. Сьогодні брати Ковальови зосереджені на поверненні вкладених коштів і подальшому розвитку якості.
Головний секрет їхнього успіху – щирість, відкритість і готовність визнавати свої помилки.
Зовсім недавно, у жовтні, пекарні-кав’ярні «ДЕПО47» виповнився рік. Рік смачних булочок та запашної кави. Рік незламності та подолання перешкод. Рік, який дав змогу братам Ковальовим показати, що в прифронтовому місті також може розвиватися життя.
Відзначаючи свої досягнення за цей рік, Олександр назвав три події: перше – вони змогли втриматися на ногах та окупити свою першу локацію; друге – отримали грант від держави та третє – завдяки йому розширилися і відкрили другу локацію.
Тим часом, до успіхів минулого року додається наступний: третя локація Хлібного депо! Так тримати!
Олександр і Євгеній Ковальови – це приклад не лише професійної, але й громадянської стійкості. Хлопці використовують свої навички та віру в рідне місто, щоб творити нову історію Конотопа, доводячи, що світло можна запалити навіть у найтемніші часи.
Олена ЛОБАНОВА,
студентка кафедри журналістики та філології
Сумського державного університету
У рамках проєкту Сумського прес-клубу та кафедри журналістики та філології Сумського державного університету «Герої мого часу».
