Говорячи про журналістику, дедалі частіше згадуємо слово «невпинність». Нові формати, нові технології, нові етичні дилеми, нові виклики. І під цим тиском змін опиняються не лише редакції, а й університети – ті місця, де майбутній журналіст робить свої перші професійні кроки. Саме тому питання якості медійної освіти вийшло за межі внутрішньої справи університетів і стало темою суспільної відповідальності.
Сумський державний університет – один із небагатьох регіональних ВНЗ, де підготовка журналістів ґрунтується на поєднанні теорії, практики та живої комунікації з медіаспільнотою. Але чи відповідає така модель сучасним викликам? Відповідь на це запитання не може належати лише адміністрації чи викладачам. Її дають студенти, випускники, практики, а також зовнішні спостерігачі – люди, які бачать систему ззовні, але знають її зсередини. І саме їхні голоси формують сьогодні реальну картину.
СТУДЕНТИ ГОВОРЯТЬ
Загальну динаміку відчуттів показало анонімне опитування студентів освітньої програми «Журналістика». Близько 82% респондентів зазначили, що задоволені рівнем викладання, а понад 70% – що зміст навчальних дисциплін відповідає їхнім очікуванням. Але майже кожен другий студент окремо наголошував на потребі «мати більше практики». У відповідях звучали прохання про живі тренінги з редакторської роботи, аналіз реальних кейсів, співпрацю з медіа і стажування, які б дозволяли працювати не в умовах симуляції, а в середовищі реальної відповідальності. Для значної частини студентів цей баланс між ґрунтовною теорією й активною практикою став вирішальним критерієм того, чи зможуть вони конкурувати на професійному ринку вже після випуску.
Анна Шпурік закінчила СумДУ й нині працює в незалежному локальному медіа, добре відчуваючи темпи змін. Її згадка про заняття з медіатехнологій звучить як відлуння тієї доби, коли розвиток цифрових медіа тільки-но набирав швидкості, а вміння розпізнати фейк чи замовний матеріал розглядалося швидше як корисна навичка, ніж життєва необхідність. Тепер, у 2025 році, це вже не просто знання – це елемент безпеки, медійної грамотності та професійної відповідальності. Вона зазначає, що багато з отриманих навичок лишаються актуальними й сьогодні, але водночас зізнається: деякі жанри, що входили до навчальної програми, застаріли й потребують оновлення. Особливо з огляду на розвиток сторітелінгу й інтерактивних форматів: «Ще прикладним стало навчання «як працювати в зоні бойових дій», на жаль, ці знання стали в пригоді», – додає Анна.
Погляд студентів і магістрантів відкриває й іншу частину картини. Вони говорять про баланс між теорією і практикою, який відчувається в програмі, але часто має прогалини. Захар Ювко відзначає, що програма допомагає отримати уявлення про різні медійні сфери: від радіо до друкованих і онлайн-медіа. Однак чесно додає, що значна частина навчальних прикладів, із якими він працював, належала ще до ковідної та довоєнної епохи, а отже, почала трохи втрачати актуальність у сьогоднішніх реаліях. Це як необхідність перегляду освітніх матеріалів, щоб вони рухалися за медійним ринком, а не залишалися в минулому.
Ще один магістрант Фелікс Редька звертає увагу на інший аспект – міжнародність. Йому бракує більшої присутності англійської мови саме в навчальному процесі. Це не лише про лінгвістику, а про доступ до світової журналістики, глобальних стандартів, досліджень і кейсів. Він також говорить про потребу співпраці з бізнесом не у вузькому сенсі PR, а в контексті того, як журналіст може монетизувати свою працю, як влаштований сучасний ринок і чому журналістика повинна вміти існувати не лише як ідея, а як професія.
Тая Котляр, випускниця кафедри, наголошує, що навіть у складні ковідний і воєнний періоди студенти все ж здобували практичні навички. Вони працювали з текстами, відео, аудіо, долучалися до проєктів і спілкувалися з практиками. Її головне зауваження – це брак сучасних форматів. Згадує про соціальні мережі, мультимедійні історії, фактчекінг і аналітику. Це запит на університетську програму, здатну враховувати, що сучасний журналіст рідко працює лише в одному жанрі чи платформі. Йому потрібен гнучкий набір навичок, який дозволяє швидко адаптуватися до нових форматів.
ВИКЛАДАЧІ ЗАУВАЖУЮТЬ
Погляд завідувача кафедри журналістики Володимира Садівничого доповнює цю картину з середини академічного середовища. Він підкреслює, що університетська журналістська освіта об’єднує фундаментальність і практичність, але також постійно перебуває в процесі оновлення. Йдеться про інтеграцію нових дисциплін, співпрацю з редакціями, реалізацію студентських проєктів і формування освітніх траєкторій, які дозволяють студентам обирати спеціалізацію, але не втрачати ширину медійного бачення. Його коментарі містять важливий сигнал: кафедра не заперечує потреби оновлення, а, навпаки, розглядає це як невід’ємну частину розвитку.
– Практика студентів, пов’язана з медіа діяльністю, розпочинається з того дня, коли вони як вступники приходять на перше заняття. Тобто, яку навчальну дисципліну не візьміть, усі вони спрямовані на здобуття студентами медіагалузі теоретичних знань і набуття практичних навичок. Коли студент вивчає, наприклад, правила милозвучності української мови, він стає на шлях грамотного професіонала. Коли вивчає теорію комунікування чи побудови тексту, логіку постановки запитань чи принципи державотворення, майбутній студент формує себе як професіонал, здатний до практичного виконання різних видів робіт. І саме тоді ж, коли вступники приходять на перше заняття, розпочинається і набуття ними практичних навичок. Від найпростішого – напиши, наприклад, просте речення без помилок, до найскладніших речей – проаналізуй і розклади на молекули, скажімо, журналістське розслідування.
Одна зі складових – реальна робота студентів. І її багато. Наведу лише кілька прикладів. Від 6 грудня 2021 року триває реалізація спільного проєкту Сумського прес-клубу і кафедри журналістики та філології СумДУ «Сумська журналістика в особах» – підготовлено й опубліковано десятки матеріалів. Хтось із нині діючих медійників Сумщини підкидає теми й допомагає готувати публікації; хтось бурчить, що не пишуть про нього/неї, а він/вона теж «особа»… Також щороку беремо участь у міжнародному проєкті з DATA-журналістики. Розслідування 2023 року «Іноземні студенти в заручниках ворожої пропаганди» високо оцінене командою експертів із TEXTY.org.ua.
Щодо оновлення програми: ось тут звертаюся до всіх, хто читає цей текст. Саме зараз, у ці дні (!), триває обговорення проєктів наших освітньо-професійних і освітньо-наукової програм. Звертаюся до ВСІХ із величезним проханням висловитися щодо релевантності наших навчальних програм і планів, відповідності результатів навчання (знань, умінь, навичок, компетентностей) потребам сучасного ринку праці. Прошу запропонувати нові навчальні дисципліни (освітні компоненти), заміни або вилучення вже існуючих. А також викладачі й студенти кафедри чекають ваших зауважень і побажань загалом про організацію навчального та виробничого процесу, практичної підготовки тощо».
P.S (Пропозиції / побажання / зауваження потрібно надсилати на поштову скриньку info@job.sumdu.edu.ua, або заповнити онлайн-форму).
ВИВЕДЕМО СЕРЕДНЄ АРИФМЕТИЧНЕ?
Якщо об’єднати всі ці голоси, вимальовується доволі чітка картина. Студенти дійсно цінують практичність на яку іноді самі ж і «забивають», але саме такі реалії і очікують як студентів, так і викладачів під час онлайн-навчання. Випускники бачать важливість навичок, здобутих під час навчання. Практики з реального медійного ринку підтверджують, що університетська база є корисною. Викладачі визнають потребу в оновленні й адаптації програми до нових стандартів. Але попри загальний позитивний настрій, є й моменти на які варто поглянути з іншого боку: йдеться про актуалізацію програмних матеріалів відповідно до нової реальності медіа; розширення блоків, пов’язаних із мультимедійністю, сторітелінгом та соціальними мережами; посилення мовного та міжнародного компонента; розвиток співпраці з бізнесом і незалежними медіа; поглиблення модулів, пов’язаних із безпекою та роботою в умовах війни.
Університетська журналістика сьогодні поступово виходить за межі традиційних підходів, залишаючи базу, яка повинна бути як фундамент для майбутніх «акул пера». СумДУ показує, що ця рівновага можлива, якщо між усіма учасниками освітнього процесу існуватиме чесний діалог. І саме таке спілкування студентів, викладачів, випускників і практиків дозволять побачити не лише теперішній стан, а й обриси майбутнього. Майбутнього, у якому журналістика залишатиметься професією, що тримається на знаннях, навичках і відповідальності, а університети – місцем, де це все розпочинається.
Аліна ШЕВЧЕНКО,
магістрантка кафедри журналістики та філології Сумського державного університету
