Нацрада дозволятиме мовлення російських телеканалів, лояльних до України?

Це питання зокрема обговорювалося під час відеомосту «Львів-Харків».

Такий дозвіл державному регулятору – Національній раді з питань телебачення і радіомовлення – надасть законопроєкт №2693 “Про медіа”, якщо буде прийнятий Верховною Радою без коректив.

Медіаексперт з Харкова Євген Маслов пропонує забрати із законопроєкту №2693 “Про медіа” заборону для журналістів поширювати інтерв’ю з посадовою особою, якщо ця посадова особа спочатку погодилася на розмову з журналістом і дала інтерв’ю, а потім передумала і відмовила у згоді на його поширення. За умови, що текст інтерв’ю відповідає оригіналу аудіо- або відеозапису. Такі непослідовні дії посадової особи можуть заподіяти шкоди журналістиці. Про це він сказав під час відеомосту Львів – Харків на тему заборон у законопроєкті №2693 “Про медіа”.
Медіаексперт вважає зайвим делегування релігійним організаціям права бути мовниками громад, оскільки релігійні організації і без цього можуть бути мовниками на загальних підставах – без використання радіочастотного ресурсу. Додаткова пільга для них відкриє можливість часткового маніпулювання цим правом.
На думку Євгена Маслова, роль Нацради з питань телебачення і радіомовлення зільшується, а вона залишилася у тому ж складі – вісім осіб. Ще й раніше траплялося, що цей орган не збирав кворуму, тому медіаексперт тепер ще більше сумнівається, що вісім членів Національної ради зможуть робити все у законний спосіб – з політичних або інших мотивів.
“У законопроєкті кількість телевізійного мовлення вираховується за тиждень, а радійного – за добу. Баланс тижневий буде, але хибний, бо у вихідні телеканалам мовну квоту можна менше виконувати, а в інший час перевиконувати її”, – зауважує Євген Маслов, який має досвід роботи представником Національної ради з питань телебачення і радіомовлення у Харківській області.
У статті 119. “Обмеження щодо змісту інформації у медіа, пов’язані зі збройною агресією”, на думку Маслова, є суперечливе судження. У медіа заборонять поширювати недостовірні матеріали, якщо наслідком цього є розпалювання ворожнечі та ненависті або заклики до насильницької зміни територіальної цілісності чи конституційного ладу. Оце “розпалювання ворожнечі та ненависті” знижує значення заборони про нерозповсюдження недостовірних матеріалів, робить висновок медіаексперт.
Журналістка, редакторка Тетяна Вергелес зі Львова сказала про те, що у статті 37. “Обмеження щодо змісту інформації” йдеться про заборону розпалювання національної і релігійної ворожнечі. “А от порушення церквою Московського патріархату приписів Уряду щодо карантину і хвиля обурення у ЗМІ, блогерів – це як? Це також ЗМІ розпалюють ворожнечу проти, скажімо, намісника Києво-Печерської лаври? Тут є слизькі і дуже небезпечні положення”, – констатує Тетяна Вергелес.
Євген Маслов називає можливістю для маніпуляції статтю 120. “Обмеження ретрансляції медіа держави-агресора (держави-окупанта)”. Третій її пункт: “Як виняток Національна рада може зареєструвати або не скасовувати реєстрацію іноземних лінійних медіа, зазначених у частинах першій-другій цієї статті. Таке рішення має бути належно обґрунтованим та враховувати інтереси забезпечення інформаційної безпеки України”. “Отже, цим медіа з держави-окупанта ми відмовляємо або скасовуємо реєстрацію їхню, а цим, чомусь, дозволяємо”, – запрошує до дискусії про це положення медіаексперт.
“У статті 43.1.1. “Захист неповнолітніх” медіаексперт є оціночні слова: “У матеріалах медіа (окрім фільмів) обмежується поширення інформації, що може завдати значну шкоду фізичному, психічному або моральному розвитку неповнолітніх”… Що таке “значна шкода”? Це абсолютно суб’єктивна категорія. Або – далі таке: …”надмірне зосередження уваги на насильстві, а саме поширення висловлювань або зображень насильства, які не є обґрунтованими або є надмірними в контексті відповідної програми чи публікації”. Це знову оціночне слово – “надмірне”, яке дозволяє сперечатится стосовно того, чи є надмірність у поширюванні цих висловлювань чи ні. Потрібна конкретизація”, – переконаний медіаексперт Євген Маслов.
Медіаексперта з Харкова у цьому питанні підтримав головний спеціаліст-юрисконсульт служби у справах дітей Львівської облдержадміністрації Володимир Бурлачок: “Значна шкода припускає незначну шкоду. Це алогічно. Треба забрати слово “значна”. Законодавство не розшифровує зміст “грубе” порушення, “значне” і “незначне”. Ці критерії має розробити Національна рада з питань телебачення і радіомовлення”. Однак Володимир Бурлачок нагадує, що і без критеріїв Нацради, всі ми розуміємо, що розповсюдження порнографічних матеріалів є грубим порушенням, суспільно небезпечним. Оскільки за це передбачена кримінальна відповідальність.
Начальник служби у справах дітей Львівської облдержадміністрації Володимир Лис зауважив, що Сімейний кодекс трактує неповнолітніх як дітей від 14 до 18 років, а малолітніх дітей – від 0 до 14. Тому у медійний законопроєкт (ст.43) необхідно записати: малолітні і неповнолітні діти. Бо адвокат у суді буде казати, що у законі не згадано про малолітніх дітей.
На думку Євгена Маслова, у законотворців має викликати запитання використання в законі норми ст. 43. п.10 – “інша інформація, поширення якої може бути обмежене за рішенням органу спільного регулювання”. “Оскільки органи спільного регулювання у нас ще повною мірою не працюють, цей пункт дозволяє ввести у перелік заборон щось непрогнозоване”, – висловлює побоювання медіаексперт.
Також він пронує запровадити-кодифікувати у законі “Про медіа” терміни “блогер”, “контент”, “соціальні мережі”, оскільки ці терміни вже у вжитку всієї професійної спільноти. Євген Маслов підтримує думку про те, що, можливо, сьогодні Україні треба приймати вже ширший закон – про інформаційний простір.
Відеоміст Львів-Харків на тему “Заборони у законопроєкті №2693 “Про медіа” Які з цих заборон є зайвими, а які інші необхідно додати – і чому?” відбувся 24 квітня. У відеодискусії взяли також участь: (у Львові) Ярослав Гарасим, доктор філологічних наук, професор філологічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка; (у Харкові) Костянтин Григоренко, головний редактор газети «Обрії Ізюмщини»; Ірина Іванова, докторка філологічних наук, доцентка Харківської державної академії культури; Володимир Мазур, головний редактор ТРК «Simon».
Цьогоріч Львівський пресклуб організовує десять відеомостів із пресклубами у Харкові, Дніпрі, Сумах, Ужгороді,Тернополі та Кропивницькому та провідними медіа-організаціями в Одесі, Чернігові, Краматорську і Маріуполі. Відеомости відбуваються в форматі одногодинних онлайн-дискусій за участю місцевих медіаекспертів. Учасники надаюь свої відгуки і рекомендації щодо проєктів законів про медіа. Львівський пресклуб збирає пропозиції регіональних експертів та готує рекомендації для парламентського комітету з гуманітарної та інформаційної політики.