Вікторія Грєхова, вихованка комунального позашкільного навчального закладу «Охтирський міський центр позашкільної освіти – Мала академія наук учнівської молоді» – лауреатка конкурсу юних авторів імені Василя Чубура за темою «Все буде Україна». Її матеріал про героїчних людей нині відомої всьому світу героїчної Охтирки виборов третє місце. А панорама буднів міста-героя підтверджує: новій Охтирці бути!
Повномасштабне вторгнення російських загарбників 24 лютого 2022 року на територію України докорінно змінило плани та мрії сучасної молоді на майбутнє. Більшість із них не побоялися взяти до рук зброю та стати на захист рідної країни, долучитися до територіальної оборони або ж зайнятися волонтерством.
Війна принесла надзвичайні втрати в усіх сферах життєдіяльності нашої держави, зламала тисячі людських доль та перекреслила сподівання юного покоління на щасливе майбуття. Але водночас горе, що спіткало нашу багатостражденну Україну, виявило справжніх лідерів, які докладають надзусилля, аби досягти бажаної перемоги для своєї рідної країни. Чимало юнаків та дівчат здатні критично мислити в кризових ситуаціях, мають креативний розум та міцний український дух. Дивлячись на сучасну молодь, відчуваєш натхнення та гордість.
Сьогодні в місті Охтирка, що віднедавна отримало статус міста-героя за незламний дух та надзвичайний спротив рашистській нечисті, активна молодь, яка в мирний час займалася розвитком інфраструктури, громадського дозвілля, зараз, після руйнівних авіабомбардувань, продовжує виконувати роботи з розчищення міста від завалів, організовувати штаби гуманітарної допомоги. Ініціативні молодіжні організації в Охтирській територіальній громаді не залишаються осторонь потреб воїнів, місцевих жителів та внутрішньо переміщених осіб, зокрема з міст Харків, Маріуполь, Ізюм, Чугуїв. Активні молоді люди долучаються до культурних заходів, аби підбадьорити охтирян у важкі часи.
Волонтери Охтирки – це такі ж герої, як і наші бійці ЗСУ. Вони керуються внутрішньою совістю справжнього патріота, що не дає морального права залишити рідну землю на поталу ворогу-кату-збоченцю. Підтримавши Всеукраїнську благодійну акцію «Добродвіж», в Охтирському молодіжному центрі розпочав роботу гуманітарний штаб. Місцеві підлітки-школярі активно допомагають сортувати продукти, одяг та ліки. Відпочиваючи від важкої фізичної роботи, час від часу проводять заняття з художнього мистецтва. Відомий на Сумщині вокально-інструментальний ансамбль «Okhtyrka music band» створює міні-концерти, а художній керівник гурту Максим Науменко проводить майстер-класи з гри на гітарі для усіх бажаючих. Для дітей, які тимчасово перебувають за межами міста, щосуботи проводяться форуми розвитку волонтерства, куди запрошують спікерів з різних куточків України. Зокрема, останнім гостем цього заходу став відомий шоумен Сергій Притула.
Співзасновник Охтирського молодіжного центру Радіон Дубровка розповів про роботу їхнього злагодженого колективу в цей нелегкий час: «До війни займався різними заходами для молоді в нашому місті: змагання з баскетболу, батлскейтерів, кіносеанс під відкритим небом, графіті-фестиваль тощо. Але, звісно, увесь цей жах війни, в яку спочатку неможливо було повірити, змінив моє життя докорінно. Через активні бойові дії в нашому місті був змушений вивезти родину в Закарпаття, а сам повернувся до Охтирки і став організовувати волонтерську роботу. Зараз із моєю командою креативних та кмітливих підлітків усіляко допомагаємо літнім людям: розвозимо гуманітарний вантаж, придбаємо продукти під замовлення, плетемо маскувальні сітки. Деякі дівчатка позабирали до себе безпритульних котиків та собак. Проводимо різні заходи для дітей-переселенців. Останній – майстер-клас з декорування еко-торбинок. Збираємо гроші на потреби ЗСУ через продаж картин обдарованих дітей. Навіть сам не очікував, скільки небайдужих долучиться до нашої роботи. Думав, прийде три-чотири людини… Зараз у нашій команді понад двадцять чоловік. Дуже пишаюся кожним. За такою молоддю – майбутнє України».
Також по-справжньому вражають деякі молоді 16-17-річні хлопці, які в перші дні війни хотіли записатися до лав територіальної оборони. Коли ж їм відмовили, то юнаки продовжили доводити свою сміливість та жагу до проявів добра, допомагаючи розбирати завали, що залишили по собі рашистські виродки після численних бомбардувань міста. Біля зруйнованої Охтирської міської ради, від якої залишилася тільки одна стіна як символ надзвичайної стійкості та нескореності містян, щодня збирається група молодиків, які активно, майже без відпочинку, працюють, розчищаючи завали нарівні з дорослими.
Вдалося поспілкуватися з Ігорем Зеленським, сімнадцятирічним студентом Охтирського коледжу СНАУ: «Було багато шансів покинути домівку на початку війни, але не зміг – мені просто соромно виїжджати з рідного міста. Адже я чоловік! Матір та сестру відправили до Польщі, а ми з батьком з перших днів бомбардувань допомагаємо на завалах. Спочатку – на ТЕЦ, зараз поступово розбираємо залишки будівлі міської ради. З друзями, які залишились у місті, організували своєрідне угрупування «Батальйон охтирських добровольців» і надаємо допомогу тим, чиї будівлі зазнали руйнувань. Також вставляємо нові шибки у вікна та лагодимо двері. Я знаю одне – потрібно працювати та відновлювати Охтирку. Незабаром виповниться вісімнадцять – хочу вступити до лав ЗСУ, аби захищати Україну від ворогів».
Є багато людей, яким не байдуже до чужого горя, особливо під час війни. Мова піде про благодійну організацію «Єдине джерело», місце дислокації якої знаходиться в Харкові. Їхні волонтери охоче допомагають жителям Охтирки, регулярно привозячи гуманітарну допомогу до штабу, що розміщений в Охтирській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 3. Робота кипить тут щодня. Учні закладу разом з учителями працюють не покладаючи рук.
Дарина Капуста, учениця 10 класу, президентка учнівського самоврядування «Нове покоління», дала коментар щодо роботи волонтерського штабу: «З початком війни багато хто з жителів Охтирки всерйоз не думали, що рашистським військам буде потрібне наше маленьке провінційне містечко. Але його розбили вщент: багато людей залишилися без домівок взагалі, а хтось змушений був сидіти в холодних квартирах, бо розбомбили місцеву ТЕЦ. З родиною ховалася довгий час у підвалі. Більшість друзів давно за кордоном, а ми навіть не збиралися виїжджати. Зараз у нашій школі організували гуманітарний штаб, а я разом з іншими учнями та учителями допомагаю розбирати й фасувати продукти, одяг, медикаменти».
Ворог воює з нами не лише в реальному житті, а й у віртуальному. Щодня рашисти намагаються зламати наші соцмережі та поширити фейкову інформацію про бойові дії. Боротьба на просторах інтернету з кожним днем стає все запеклішою, але сучасна молодь сміливо насміхається з російських військових-недоумків, створюючи меми, грамотно та правильно коментуючи різні події, викриваючи постійну брехню путінських посіпак. Відомий п’ятнадцятирічний охтирський ютуб-блогер Ярослав Водяницький, куратор та спікер Охтирського клубу інформаційних технологій, з перших днів відбиває кібер-атаки рашистів, щодня доводячи, що навіть школяр може чинити їм опір.
«До війни я мав багато друзів в росії. Навіть більшість підписників мого ютуб-каналу – росіяни. Тому і свій блог вів «ворожою» мовою, не надаючи цьому ніякого значення. Пізніше в мене було чимало спроб довести расєйцам, що саме їхня держава розв’язала війну, але, на жаль, їхні мізки добряче «промиті» соловйовською та скабєєвською пропагандою, тому я вирішив «не кидати свиням бісеру» і просто почав сміятися з ворога. Це, до речі, непогано допомагає відволіктися від негативних новин. Як адміністратор одного з охтирських чатів часто підбадьорюю містян різними мемами про росіян, російський корабель і т. п. Щодо ютуб-каналу, то його постійно намагаються «зламати», але мені щоразу щастить уникнути цього завдяки самоосвіті та знанням, які я отримав в КІТі. Зараз переходжу на україномовний контент – свої влоги знімаю українською та й у реальному житті намагаюся спілкуватися рідною мовою. Усім раджу це робити».
Багато молоді, зокрема й з Охтирки, через активні бойові дії змушені були виїхати за кордон. Проте і там юні українці не забувають про рідну державу та всіляко допомагають наблизити нашу беззаперечну перемогу. З телефонної розмови з Марією Платоновою, ученицею 8 класу Охтирської ЗОШ імені Б. Д. Антоненка-Давидовича: «Разом з мамою та старшою сестрою змушена була виїхати до Німеччини, оскільки мій будинок дуже постраждав від бомбардувань. Але тут не сидимо без роботи: приймаємо замовлення на закупівлю гуманітарної допомоги для українців, допомагаємо поселитися людям, які тільки приїхали. Моя мама – психолог і вчителька німецької мови, тому надає психологічну й мовну підтримку людям, які евакуювалися з Маріуполя, Харкова, Рубіжного, Попасної, Бучі, Гостомеля, Ворзеля та інших населених пунктів, що стали відомими на весь світ через страшні злочини рашистів-звірів. Серце болить за Україну. Мрію повернутися до рідної Охтирки якнайшвидше».
Особливий випускний-2022. Фото з сайту https://okhtyrkamr.gov.ua
Це – невигадані історії з життя сучасної української молоді, на долю яких випало жити й творити під час війни. Вони хочуть досконало знати історію своєї держави, щоб у майбутньому нікому й на думку не спало приховати криваві факти цього лихоліття або переписати якісь сторінки на свій лад. Юнаки й дівчата мають власні амбіції та плани, на заваді яким не може стати навіть війна. Юне покоління свято вірить, що Україна є і буде європейською країною, яку поважають і захоплюються її сміливими захисниками – славними українськими синами та доньками. Після беззаперечної перемоги нашої держави над путінською росією будуватимемо нашу Батьківщину так, як її бачить сучасна молодь. А молодь бачить – усе буде Україна!
Вікторія ГРЄХОВА,
вихованка комунального позашкільного навчального закладу «Охтирський міський центр позашкільної освіти – Мала академія наук учнівської молоді»
Конкурс шкільних видань та юних авторів є складовою частиною фестивалю «Медіасвіт веде у всесвіт», організованого кафедрою журналістики та філології Сумського державного університету в партнерстві з громадською організацією «Сумський прес-клуб» за підтримки Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації та Сумської обласної організації Національної спілки журналістів України.
