Дванадцятьом воїнам цієї суботи звели меморіал. Не в граніті, не в мармурі – у мелодіях. Такою була мета проєкту «Ти в моєму серці музикою спиш» Сумської обласної філармонії, що здійснювався за партнерства кафедри журналістики та філології Сумського державного університету.
– …Мені прийшло повідомлення, що близька мені людина пропала на війні, – почала свою розповідь ведуча вечора артистка філармонії Оксана Голубцова. – І досі не знаю, що з ним насправді. …Якогось разу йшла вулицею і почула знайомий звук рінгтону. Той, якого не чула вже кілька місяців. Навіть здалося на мить, що це – мій телефон. Але це був телефон якоїсь дівчини…
Оксана тоді замислилася: а скільки таких, як вона, ходить, відгукуючись серцем на знайомий звук, знайому мелодію, впізнаючи не музику – впізнаючи рідну людину, яку звик асоціювати саме з такими звуками. Так виникла ідея проєкту. А потім – зустрічі, спілкування, кроки втілення задуму. Головне ж – пошук людей, жінок, які б розповіли про своїх синів, чоловіків; про те, що вони любили; чим жили; що співали.
Жінки зважилися. Мами Марія Антонова, Олена Вдовіна, Зінаїда Опанасенко, Ольга Булава. Дружини Яна Голованьова, Анастасія Сухенко, Валентина Шевченко, Христина Голод, Марина Колінько, Вікторія Медяник, Валентина Потапова.
Інтерв’ю з героїнями створили за допомоги фахівців і студентів кафедри журналістики та філології СумДУ. Непрості розмови, важкі сльози, посмішки спогадів про кращі дні, а ще – та мелодія, в якій живе їх дорога людина.
Завдяки рідним на вечір у філармонії ніби прийшли Анатолій Антонов, Антон Вдовін, Сергій Голованьов, Вадим Сухенко, Володимир Сокира, Едуард Булава, Сергій Шевченко, Денис Голод, Сергій Колінько, Сергій Медяник, Олександр Потапов, Денис Тригуб.
Ми чуємо фрагмент розповіді мами чи дружини, потім – виконання улюбленої пісні чи мелодії воїна. На фоні музики екран перегортає фото: дитячі, шкільні, з весілля, з фронту, разом із дружинами чи дітьми. Вони дивляться у зал, живі, сповнені бажань і водночас рішучості відстоювати до кінця свій дім, свою країну.
«Ну куди ж ти підеш, у тебе четверо дітей…»
«На першому місці у нього були хлопці, побратими…»
«Найщасливішою була мить, коли він дзвонив і казав, що їде додому…»
«Так, моя доця знає тата. Коли йдемо гуляти – а ми замовили банер із його фотографією, він є на проспекті – і вона вже знає, каже: ми йдемо до тата…»
Дванадцять облич. А скільки їх, тих, кого потрібно згадувати; тих, хто живе у серцях живих…
Про важливість такого проєкту говорили зі сцени директор департаменту культури, туризму та релігій Сумської облдержадміністрації Юрій Гладенко; директорка Сумської філармонії Тетяна Ластовецька; керівниця відокремленого підрозділу у Сумській області ВГО «Об’єднання матерів і дружин Захисників України» Світлана Чаусовська; завідуючий кафедри журналістики та філології СумДУ Володимир Садівничий.
Для кафедри презентація відео-проєкту не є завершенням роботи. Попереду – створення 12 роликів для ютюбу – про кожного з героїв проєкту, – говорить Володимир Садівничий. Тому й під час концерту працюють керівниця телестудії студTV «11 поверх» Раїса Стоян; відеограф, викладач-стажист кафедри Дмитро Солодовник, студент Едуард Снітко.
…Навряд чи в залі залишилися бодай одна людина, яку не зворушив цей концерт-меморіал. Сльози на очах, квіти – рідним. І перші обговорення: «Отакі красиві. Навіть якщо мова йде про одного чи двох людей, їх смерть – злочин, а їх же скільки!..» «Яка абсурдність війни! Як через одну людину гине скільки хороших людей?..» «Який жах – ця війна…»
