Молоде покоління віддає життя за майбутнє України, але це майбутнє, як і теперішнє, формує кожен сам. Юнаки пишуть нову історію нашої країни, віддаючи їй свою безтурботну молодість…
Ця історія про Васю Тарасенка. Хлопця з великим та добрим серцем. Його життя було складним – він був сиротою, і під опікою не пізнав достатньо материнської любові та сімейного тепла. У нього був пошук себе й урешті – усвідомлене рішення піти на фронт.
БРОНЕЖИЛЕТ, ЯКИЙ ДОПОМІГ ЗНАЙТИ МАМУ
На початок повномасштабного вторгнення Вася працював у Харкові в доставці. Коли навколо лунали вибухи, патріотизм узяв гору. Йому було всього 22 роки, але він був серед тих, хто першим побіг до військкомату. Оформив документи в Охтирці, але тоді йому відмовили. Та все ж хлопець не здався й поїхав у чернігівський ТЦК. Звідти його направили в 72-гу окрему механізовану бригаду імені Чорних Запорожців.
«Він настільки любив Україну й дітей… Казав: «Я буду віддавати все заради життя дітей», – згадує волонтерка Інна Захарченко.
Тоді у Великописарівській громаді йому збирали на бронежилет. А перед цим мобілізуватися планувала сама Інна. Через особисті обставини вона відмовилася від цієї ідеї, тож свій захист подарувала Васі. З того часу й почалася їх комунікація.
«Я запропонувала віддати свій бронежилет. І виходить, не знала, кому його передаю. А потім скидають фото Васі з моїм бронежилетом», – розповіда Інна.
Приїхавши до Сум, Вася знайшов її, аби подякувати. Після цього волонтерка почала допомагала йому регулярно. І якогось разу Вася сказав: «Ти мені замінила матусю». Так вона стала для нього не просто другом, а мамою, рідною людиною, якої в нього ніколи не було.
ТВОРЧІСТЬ СПАЙСМЕНА
Позивний «Спайсмен» Вася вигадав сам, натхненний улюбленим мультфільмом про супермена. Хотів бути героєм, ним і став. Служба надихала Васю на творчість. Він писав вірші та пісні прямо «на ходу». Це була самореалізація – так він намагався виплеснути свої емоції. Це рядки слів, поєднані ритмом і важливою темою. Він багато писав про фронт і побратимів.
ЙОГО ТАЛАНТ ВИЯВИВСЯ ЩЕ В ШКОЛІ
«У школі у Васі був непростий період життя. На жаль, він часто натикався на цькування від однолітків. Попри це, не втрачав свій внутрішній творчий талант. Писав дуже гарні вірші про своє перше кохання, про наш клас. Був творчою особистістю й дуже доброю людиною. Яким би складним не було життя, завжди мав надію на краще», – поділилася своїми спогадами Іра Рибалка, однокласниця хлопця.
«Творчість із нього перла. Він просто міг іти і вигадувати вірші. Ми часто їздили до діток у дитячий будинок і він для них якісь такі чотири рядки, але вигадував», – розказує Інна Захарченко.
Зараз жінка шукає вірші Василя, записані у товстому зошиті, аби опублікувати. Зізнається, що це її мрія. Він був шаленим добряком і завжди приходив на допомогу. Віддавав останнє, аби комусь зробити приємне. Хочеться, надрукувавши вірші, зробити добро й для нього.
«Я СКОРО ПРИЇДУ, ТИ ДОЧЕКАЙСЯ»
Вася був людиною, яка ніколи не думала про себе. Усі гроші й ресурс він віддавав іншим. Єдине, що планував, – дочекатися кінця війни. Хлопець мріяв про сім’ю, хотів того тепла, якого не мав. Але… Не склалося.
Остання їхня розмова відбулася незадовго до загибелі. Юнак планував приїхати в Суми у відпустку й почати «нормальне» життя. У хлопця було багато проблем із документами, мав їх вирішити. .
«Він сказав, що скоро приїде, «ти мене дочекайся»… А вранці мені хлопці подзвонили, і сказали, що його немає», – пригадує Інна.
Серце юнака перестало битися у серпні 2025 року. Він загинув на Купʼянському напрямку.
ОСТАННЯ ОБІЦЯНКА
На день народження Васі у вересні Інна виготовила білборди з фото й віршем хлопця в Охтирці та Сумах. Вона ще за життя пообіцяла йому такий подарунок, але не встигла виконати. Стати відомим і побачити себе на великому білборді було його мрією. Мрія, вважай, здійснилася, на жаль, не так, як мало б бути…
Хлопця поховали на Алеї Героїв у Охтирці, поближче до Великої Писарівки.
Юлія ЛАГУТА
Білборд знаходиться в Сумах на вулиці Набережна річки Сумки. Фото авторки.
Інші фото надала волонтерка Інна ЗАХАРЧЕНКО.
У рамках проєкту Сумського прес-клубу та кафедри журналістики та філології Сумського державного університету «Герої мого часу».
